Першою спробою адекватно визначити статус Ради національної безпеки та місце, яке вона посідає в системі державних органів України, було підписання в 1995 році Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України, в якому на Президента покладалися функції гаранта національної безпеки України і Голови Ради національної безпеки України. В Конституції України 1996 p. це питання вирішено значно глибше. По-перше, в ній, по суті, конституйовано новий державний орган – Раду національної безпеки і оборони України, що успадкував функції колишніх Ради оборони і Ради національної безпеки. По-друге, Конституція визначає основні завдання цього органу – координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. По-третє, безпосередньо в тексті Конституції визначено принципові засади формування РНБОУ і, зрештою, Конституція містить пряму вказівку щодо розробки спеціального закону, який визначав би функції і повноваження Ради.

Отже, на даний момент Рада національної безпеки і оборони України – це спеціалізований державний орган з конституційним статусом, який є органічною частиною системи президентської влади і покликаний забезпечити одну з найважливіших конституційних функцій Президента – гарантувати державну незалежність і національну безпеку держави.

Завдання та принципи діяльності РНБОУ визначаються Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» 1998 року і Концепцією (основи державної політики) національної безпеки України, затвердженою Верховною Радою в 1997 році. Закон розгорнуто визначає функції і компетенцію Ради в умовах як мирного, так і воєнного часу, її склад і структуру, порядок функціонування, повноваження її членів тощо. Концепція більш-менш чітко окреслює ті сфери життєдіяльності суспільства, що охоплюються політикою національної безпеки.

За час існування Ради, її Апарату та науково-дослідних структур чіткіше визначилися ті напрями в політиці національної безпеки, які вже стали або стають об’єктом їх постійної уваги.

1. Проблеми державотворення і нормотворення, тобто аналіз ефективності функціонування окремих ланок державного механізму, їх удосконалення, опрацювання пропозицій стосовно утворення нових або реорганізації існуючих державних структур, а також робота над проектами нормативних та інших державних документів, які створюються в Апараті Ради або потрапляють до нього на експертизу.

2. Проблеми функціонування національної економіки, а також окремих галузей та ланок господарського комплексу країни. Реально активна робота в цьому напрямку почалася в 1996 р. з появою Конституції і з відповідними змінами в структурі Апарату Ради. Протягом цього періоду проведено принаймні сім засідань Ради, що мали відчутний резонанс у відповідних сферах і галузях економіки.

Йдеться, зокрема, про засідання з питань функціонування цивільної авіації (21.11.1996 р.), яке активізувало процес структурної перебудови даної сфери та її державного регулювання, оновлення парку цивільних авіаційних суден, розробки і впровадження необхідної нормативно-правової бази тощо.

Два засідання (2 і 17.06.1998 р.) були присвячені питанням стабілізації Державного бюджету та запобігання фінансовій кризі. Після їх проведення та появи відповідних Указів Президента України органи виконавчої влади концентровано працюють над збереженням контрольованості фінансово-економічної ситуації, що позитивно позначилося на стабілізації валютного курсу.

Окремо варто згадати про діяльність РНБОУ в галузі енергозабезпечення. Насамперед йдеться про ситуацію в ядерно-енергетичному комплексі України. Своєчасний розгляд Радою національної безпеки і оборони в 1996 році питання його функціонування і подальша поточна робота значною мірою сприяли відносній стабілізації цього сектора енергетичної галузі країни, зменшенню кількості аварій і зупинок блоків, підвищенню використання встановлених потужностей, вирішенню питань поставок з Росії ядерного палива, а також налагодженню його власного виробництва. Неодноразово Радою та її Головою розглядалися питання і приймалися рішення з комплексного вирішення проблем атомної енергетики, пов’язаних, зокрема, з Чорнобильською атомною електростанцією. Постійно вивчає дані проблеми Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України, діяльність якої забезпечує Апарат РНБОУ.

Крім ядерної енергетики, Радою національної безпеки і оборони здійснюється постійний моніторинг загальної ситуації в енергетиці, зважаючи на виняткову важливість цієї галузі в житті країни. В березні 1997 р., вересні 1998 р. та червні 1999 р. Рада на своїх засіданнях аналізувала ситуацію з енергоносіями та їх використанням, обговорювала та ухвалювала рішення, спрямовані на подолання впливу кризових явищ на енергетичну сферу України. Особлива увага зверталася на високий рівень внутрішньої заборгованості за енергоспоживання, кризу неплатежів, надмірну бартеризацію розрахунків за енергоносії, що безпосередньо позначалося на стані бюджету і дозволяло невиправдано збагачуватися окремим комерційним структурам за рахунок використання державного майна. Внаслідок реалізації прийнятих Радою рішень здійснено заходи в напрямку докорінних структурних та кадрових змін в управлінні паливно-енергетичним комплексом та створення умов для стабільного і надійного енергозабезпечення держави.

3. Обороноздатність та військово-технічна політика, які, природно, постійно перебувають у полі зору Ради. Крім великого обсягу поточної координаційної та аналітичної роботи, у даному контексті варто згадати про деякі найбільш важливі засідання, що були присвячені згаданій тематиці. Так, одним із основних етапів розгляду актуальних проблем воєнної політики держави стало засідання Ради національної безпеки і оборони від 28 грудня 1996 р. з питання «Про державну програму будівництва та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року». В грудні 1997 р. Радою було проаналізовано стан виконання Державних програм забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів, утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання. У квітні 1998 р. було обговорено стан державного матеріального резерву та мобілізаційної підготовки і прийнято рішення щодо суттєвого скорочення мобілізаційного резерву та використання вивільнених коштів і матеріальних цінностей у господарському комплексі країни та на соціальну підтримку її громадян.

4. Боротьба із злочинністю і діяльність правоохоронних відомств. Це також постійний напрямок роботи Ради та її Апарату, що був започаткований ще в 1993 р., коли Рада розглядала питання протидії поширенню наркотиків в Україні. З того часу взаємодію Ради з правоохоронцями, аналіз ключових проблем протидії злочинним тенденціям можна вважати систематичними. Як приклад може бути наведене засідання Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 1998 р., на якому було проаналізовано ефективність функціонування системи попередження злочинних проявів проти особи та суспільства. Згідно з прийнятим на основі рішення Ради Указом Президента України здійснено низку заходів з удосконалення системи організаційної побудови правоохоронних органів та їх взаємодії адекватно новим видам злочинних проявів, забезпеченню належної професійної підготовки особового складу відповідних підрозділів.

5. Регіональні проблеми. Вони також уже тривалий час відстежуються Радою, до чого спонукає неоднорідність України в регіональному відношенні. Так, у полі постійної уваги перебуває ситуація в Автономній Республіці Крим. Але інколи виникають не зовсім стандартні й досить гострі проблеми, наприклад, минулорічна ситуація в м. Одесі. У травні 1998 р. її довелося розглядати на засіданні Ради, оскільки протистояння владних структур області та міста дуже загострилося. Виник конфлікт, що охопив політико-правові, фінансово-економічні та суспільно-політичні сфери життя міста і області. Поділилися на два протилежні табори не тільки політичні сили, але й населення. Тому довелося вживати жорсткі, але цілком виправдані заходи реагування.

6. Питання інформаційної політики. Це відносно нова і дуже важлива в сучасних умовах складова національної безпеки будь-якої країни, що зафіксовано і в Концепції національної безпеки України. В червні 1997 р. відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України з розгляду питання щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення інформаційних відносин. Рада констатувала нагальну необхідність побудови єдиної системи формування, використання і захисту національних інформаційних ресурсів, прийняття загальнодержавної програми здійснення інформаційної політики та розвитку національного інформаційного простору з урахуванням наявного соціально-економічного, науково-технічного і промислово-виробничого потенціалу держави. Було визначено низку конкретних заходів, спрямованих на посилення керованості процесами в інформаційному просторі України.

7. Розвиток науки, науково-технічної та інноваційної політики. Зазначена проблематика постійно перебуває в полі зору РНБОУ та її Апарату, які тісно співпрацюють над цими проблемами з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.

Питання «Про стан науково-технологічної сфери України та невідкладні заходи щодо підвищення ефективності її державного регулювання» було обговорено на засіданні Ради національної безпеки і оборони України 19 вересня 1997 р. Його учасниками відзначалося, що становище в науці має суттєве значення з точки зору національної безпеки і значною мірою визначає майбутнє економічних і соціальних реформ в Україні. Адже ситуація в науково-технологічній сфері останніми роками невпинно погіршувалася. На засіданні було проаналізовано основні причини негативних змін. Виявлено, зокрема, суттєві недоліки, допущені органами виконавчої влади в ході реалізації державних документів, що визначають основи науково-технологічної та інноваційної політики в Україні.

Виходячи з необхідності збереження і розвитку науково-технологічного потенціалу України як основного в сучасних умовах чинника економічного і соціального прогресу, Рада обговорила комплекс заходів, спрямованих на поліпшення ситуації у цій сфері. Визнано, зокрема, за доцільне вдосконалити її державне регулювання, підвищити ефективність системи її фінансування, стимулювати розвиток ринкових засад в діяльності установ і закладів, що здійснюють наукові дослідження, вирішити на законодавчому рівні питання поліпшення умов праці та соціальної захищеності їх працівників, що вже практично вирішено.

8. Зовнішньополітичні питання. Зовнішні відносини – це традиційна складова політики національної безпеки. Рада національної безпеки і оборони України була причетною до визначення та впровадження заходів з упорядкування військово-технічного співробітництва України із зарубіжними країнами, забезпечення дотримання нею міжнародних правил і зобов’язань у стосунках з «проблемними» державами, налагодження ефективної системи експортного контролю. Саме на Апарат Ради покладено функції організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Комісії з політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з іноземними державами, яку було утворено Указом Президента України від 4 лютого 1999 року.

У травні 1997 р. Радою розглядалися питання про невідкладні завдання, що випливають з реалізації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, правонаступництва за Договором про ракети середньої та малої дальності і Договором про протиракетну оборону та приєднання до Режиму контролю за ракетними технологіями.

Предметом постійної уваги Ради є питання контролю над озброєнням і роззброєнням, з яких протягом останніх років розроблено цілу низку документів програмного, директивного, юридичного, організаційного характеру. Пропозиції Ради національної безпеки і оборони знайшли безпосереднє втілення в укладеній Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, створенні Державної міжвідомчої комісії з питань співробітництва України з НАТО, проекті Державної програми співробітництва з НАТО на період до 2001 року. Підготовлено ряд аналітично-концептуальних документів щодо взаємовідносин з Європейським Союзом та Західноєвропейським Союзом, які покладено в основу відповідних розпоряджень і доручень Президента України.

Активною була участь Ради та її Апарату у створенні сприятливих умов для укладення та ратифікації Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, угод про розподіл Чорноморського флоту, підготовці Договору між Україною та Російською Федерацією про економічне співробітництво на 1998-2007 рр. та інших двосторонніх угод. Постійно в полі зору Ради залишаються питання співробітництва із стратегічним партнером України – Польщею.

Рада національної безпеки і оборони України бере безпосередню участь у розбудові відносин «стратегічного партнерства» з США, здійснює повномасштабну підготовчу роботу до засідань Українсько-американської міждержавної комісії практично в усіх напрямках її діяльності, насамперед, у сфері безпеки.

Функціонування українських частин Секретаріату Українсько-американської міждержавної комісії, Консультаційного комітету Президентів України і Республіки Польща, Стратегічної групи з питань українсько-російських взаємовідносин в організаційному та інформаційно-аналітичному плані забезпечується Апаратом Ради національної безпеки і оборони України.

9. Усвідомлюючи складність та комплексність завдань державного будівництва та забезпечення національної безпеки в умовах розвитку світових і регіональних кризових явищ та зовнішніх викликів щодо молодої Української держави, серйозна увага приділяється питанням посилення інтелектуальної складової у системі державного управління. І сьогодні ми можемо стверджувати, що у структурі Ради створено розгалужену багатофункціональну систему аналітично-прогнозного супроводження прийняття державних рішень у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. Передусім це система підпорядкованих Раді науково-дослідних установ у складі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), Національного інституту українсько-російських відносин (НІУРВ) та Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів.

Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД), утворений Указом Президента України у березні 1992 року, як первісток, посідає серед них особливе місце. Фахівці цієї установи та її Дніпропетровського, Кримського, Закарпатського, Донецького та Харківського філіалів, серед яких 22 доктори та близько 50 кандидатів наук, у взаємодії з науковцями Національної академії наук України працюють над фундаментальними і прикладними дослідженнями у межах 23-х державних наукових проектів щодо вироблення стратегій розвитку та національної безпеки України, а також їх окремих складових (економічних, регіональних, соціально-демографічних, оборонних, військово-політичних, геополітичних, інформаційних, науково-технологічних тощо).

Підготовлені Інститутом аналітичні, прогнозні, інформаційно-довідкові матеріали з пропозиціями щодо заходів по вирішенню проблем національної безпеки використовувалися при прийнятті важливих рішень, зокрема, таких як Воєнна доктрина України, Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, Конституція України, а також інших законів, указів Президента України, відомчих нормативно-правових актів.

Своєрідною реакцією на виклики часу в сфері зовнішньої політики України стало утворення у 1997 р. в системі підрозділів РНБОУ нової науково-дослідної структури – Національного інституту українсько-російських відносин (НІУРВ) як складової ланки науково-аналітичного супроводження прийняття рішень з питань міждержавних відносин двох країн. Час, що минув, засвідчив про доцільність і актуальність такого кроку.

За короткий час вдалося сформувати дієздатний високопрофесійний творчий колектив, у якому сьогодні працює 14 докторів і понад 20 кандидатів наук, створити сучасну електронну базу досліджень, налагодити щомісячне видання аналітичного огляду з питань взаємовідносин між Україною і Росією.

Нині НІУРВ здійснює розробки за 11-ма науковими проектами, забезпечуючи наукове обгрунтування концептуальних засад стосунків України з Російською Федерацією в контексті зовнішньополітичних стратегій України в Європейському та світовому просторах, а також інформаційно-аналітичне супроводження найбільш важливих міждержавних політичних і суспільно-економічних проектів.

Друковані праці, що видаються НІСД і НІУРВ, систематично надсилаються майже 200 постійним адресатам, серед яких Верховна Рада України, члени Ради національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства, дипломатичні представництва України, місцеві органи державної влади, наукові та навчальні заклади, у тому числі й іноземні. Багато з друкованих праць отримали позитивну оцінку з боку народних депутатів, посадових осіб, наукової громадськості.

Особливо важливе значення для подальшого розвитку Української держави має виконання цими науковими закладами та деякими установами НАН України науково-дослідницького проекту «Україна-2010», наукові напрацювання за яким було використано як базові при розробці урядової програми «Україна-2010». За результатами цих досліджень в НІСД видано монографію «Україна-2000: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку».

Суттєва робота здійснюється фахівцями інститутів безпосередньо у складі офіційних делегацій України, міжвідомчих і відомчих урядових та інших комісій і робочих груп. Вони створювалися, зокрема, для проведення міждержавних переговорів з проблем роззброєння та проблем перебування ЧФ на території України, розробки Концепції та Програми забезпечення економічної безпеки України, підготовки Програми економічного співробітництва України з Російською Федерацією на період до 2007 року, з проблем подолання «тінізації» економіки тощо. З метою підвищення інвестиційного іміджу регіонів та надання відповідних науково-методичних рекомендацій у 1997 р. Національним інститутом стратегічних досліджень створено Центр розвитку регіональної економіки, початок роботи якого позитивно сприйнятий органами влади ряду областей і міст України.

З метою активного залучення українських науковців до розробки актуальних питань національної безпеки, розширення спектра наукових досліджень та ознайомлення з їхніми результатами фахівців і громадськості України та зарубіжних країн в 1998 році НІСД, НІУРВ і РНБОУ започаткували видання щоквартального науково-практичного журналу «Стратегічна панорама», який розповсюджується в друкованій та електронній формах і отримав позитивні оцінки науковців та практичних політиків.

Традиційною формою роботи з національною та міжнародною науковою спільнотою стали науково-практичні конференції та «круглі столи», на яких обговорюються найактуальніші питання українського і світового буття. Співробітники інститутів – активні учасники не тільки наукових, але і суспільно-значущих публічних диспутів та дискусій. Їх часто запрошують як експертів з актуальних суспільно-політичних та соціально-економічних питань провідні ЗМІ.

Велике значення для підготовки наукових кадрів має започаткування роботи з 2 липня 1999 р. в НІСД і НІУРВ спеціалізованої вченої ради для захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з 4 спеціальностей – основи національної безпеки держави (політичні науки), гуманітарна і політична безпека держави (філософські науки), економічна безпека держави (економічні науки) та інформаційна безпека держави (технічні науки).