- Я єдина жінка, яка сьогодні бере участь у дискусії, тим більше, як представник національної меншини. Наш Комітет також бере працює участь у виконанні цього Договор над виконанням цією угодуи, хоча, звичайно, цетут є свої складнощі дуже важко.

Зокрема, безпосередньо працюємо зі зі статтею 132, яка є досить суперечливою, тому що мовне питання в першу чергу відпрацьовується в політичній площині. Політики дуже часто розігрують мовну карту як в Україні, так і в Росії.

За оцінками міжнародних експертів, Ннаціональне законодавство по задоволенню прав національних меншин, яке сьогодннині діє нав Україні, є досить досконалиме, за оцінками міжнародних експертів.

І всі ці нормативні документи, які є, повністю задовольняють права і обов’язки національних меншин, які проживають на території України. Зокрема, є Воно складається з Декларації прав національностей, тає Конституціяї України, де в статтях 10 і 11 конкретно записано про збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної, та релігійної, етнічної самобутності представників національних меншин, де, до речі, і окремо виділенао захист російськаої мови; національна меншина. Є з Закону "пПро національні меншини, в Україні", який нині діє іудосконалюється, в функціонує. На сьогоднішній день він удосконалюється, в новому варіанті його подано на затвердження до Верховної Ради України. Є також Державна програма розвитку української мови та мов національних меншин на період до 2000 року. та Комплексні заходи щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2001 року. Окрім того, на сьогодні ратифіковано рРамковау конвенціяю захисту прав національних меншин і подано до Верховної Ради України на ратифікацію законопроект про Європейськау хартіяю регіональних мов або мов меншин. Окрім того,Також розроблено новий законопроект "пПро розвиток і застосування мови в Україні" та Положення про також розроблено положення про національнуо- культурну автономію. Ось неповний перелік національного законодавства, який є на сьогодні шній день, і дає змогу для того, щоб можна було реалізовувати статтю 12 даного Договору.

Я лише спинюся на конкретному прикладі виконання цієїього Договору Угоди. Зовсім недавно, 10 березня, відбувся черговий раунд переговорів з гуманітарного напрямку між Україною і Росією. Підписанийривезений звідти протокол говорить про те, що Україна зобов’язана в в дуже короткий перетермін розробити концепцію розвитку задоволення національно-культурних потреб росіян в Україні, та українців в Росії, зокрема ій мовних питань.

А також і в цій концепції розробити і передбачити розвиток національно-культурних потреб в Україні і в Росії зокрема і мовних питань.

Не тільки в цьомуим пунктіом березневого протоколу, а й усіх іншихми попередніми протоколами гуманітарногої підкомісії Україна втрачає свої позиції щодо напрямку, які стосуються задоволення етнічних, мовних і релігійних питаньпотреб українців у Росії, Україна втрачає свої позиції. Особливо вона втрачає свої позиції, як уже сказав пан Богдан Горинь, цим останнім пунктом статті 12, де чітко зафіксовано, що в якому чітко записано, що "Високі Договірні Сторони укладають з цих питань угоди про співробітництво".

Як відомо, Ви знаєте, наш Комітет і взагалі держава має дуже багато міждержавних і міжвідомчих угод., а Україна - безліч міждержавних, але в Ц жодномуій з цих угод пункті не записано такийаналогічного підпідпункту. Чому? Аргументую. Якщо на сьогодні Україна буде розробляти державну, кКомплексну програму задоволення етнічних і мовних потреб російської національної меншини, то це буде небезпечним прецедентом для України., оскільки Ви знаєте, що з після проголошенням Українинезалежності в Україні всіє представники понад 100 національніих меншини і кожен з них має право претендувати на розробку державної програми задоволення своїх мовно-етнічних потреб. Тобто, держава повинна буде отримали нульовий варіант. Тобто більше 100 національностей стали представниками національної меншини. Тобто кожна національна меншина на сьогоднішній день має право і може претендувати на розробку державної програми, підтримки своєї культури. Тобто, якщо розробляються і приймаються на державному рівні такі документи з державним фінансуваннямти зі свого державного бюджету Українипонад 100 таких програм, що є неприйнятним і ,небезпечним для України при нинішній тяжкій економічній ситуації. то цей прецедент є небезпечним. Це моя особиста догма. Але, незважаючи на це івідсутність критеріїв оцінки стану росіян в Україні та українців у Росії та вищевикладене занепокоєння, враховуючи протоколи, навіть на сьогоднішній день розробляється концепція задоволення національних потреб росіян в Україні розробляється.

Отже, уявіть собі ситуацію, якби відкрилась українська школа в Москві чи в якомусь іншому місті Російської Федерації з повним пзабезпеченням підручниками, і фінансуванням тощо,з боку України, якийого би негативного розголосу набула ця подія в Росії?

В той же час ми, в Україні в повному обсязі задовольняються мовно-освітні потреби росіян, в м. нас у Севастополі відкривається російська школа з фінансуванням більше ніж на 2000 учнів, а ми говоримо про те,якесь що у нас збереження рівноправності. При реалізації даного Договору не відбувається Та ні про яку рівноправності у сфері задоволення етнічних, мовних, культурних потреб росіян в Україні та українців у Росії. жодному пункті, який тут записаний на сьогоднішній день при реалізації даної Угоди і даної статті не відбувається. Це стосується і релігійних, і мовних, і культурних питань і будь-якій інших аспектів, які записані в –даній статті. Представники Росії ведуть переговори лише з позиції сили.

І нарешті., Я хочу сказати щодпро інтересіви народу іта інтересіви держави. Досить часто політики говорять про те, що вони працюють в інтересах народу., Аале буває так ви знаєте, що дуже часто інтереси народу не завжди збігаються з інтересами держави. Бо на сьогоднішній день, на жаль, деяка частина українського населення не визнає Україну як суверенну, незалежну державу, але як і не вважає себе повноправним громадянами України вони висувають нереальні вимоги до держави. А тому важливо, щоб посадові особи під час реалізації Договору керувалися насамперед інтересами держави і на переговорах не втрачали позицій.