Вступне слово.

- Я дуже радий вітати в нашому Інституті учасників "Круглого столу": видатних вчених, політологів, політиків, які небайдуже ставляться до питань українсько-російських відносин. Ми зібралися для того, щоб поговорити, як саме після ратифікації Договору "Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією" мають розвиватися наші стосунки і яка наша перспектива в сфері і розвитку двосторонніх відносин. Я хотів би наголосити на тому, що Великий договір має свою історію. Він не просто просувався до свого завершення і до процесу ратифікації. Були певні напруження: інколи навіть драматичні моменти, але врешті-решт після обміну ратифікаційними грамотами цей Договір вступив в силу набрав чинності. Отже, підведена певна риска під процесом створення цього Договору. Сформовані наші стосунки на підставі норм міжнародного права. Вважаю, що Великий договір, по-перше, дозволяє на принципово новій основі підходити до вирішення міждержавних проблем, що виникають у переговорному процесі. В перспективі це дасть змогу досягти високого ступеня координації в спільних діях як у світовій політиці, так і в міжрегіональних стосунках.

По-друге. Набрання чинності "Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією" означатиме, що завершився етап невизначеності та взаємних претензій, який грунтувався на емоційних мотивах та історичних образах, що часом призводили до загострення відносин між нашими країнами. Це все позначалося і на європейській, і на міжнародній безпеці. Договір відкриває нам простір для рівноправного співробітництва двох країн на основі норм міжнародного права і міжнародних стандартів. Я хотів би це особливо підкреслити, оскільки відносини між Україною і Росією в нашій історії грунтувалися дещо на інших принципах і засадах. Україна до 1991 р. була регіоном ву межах великої імперії, і стосунки були суто однозначнінерівноправні: як підлеглого і керівника.

По-третє. Договір розширює наші можливості в реалізації раніше досягнутих домовленостей, договіорів і угод у здійсненні спільних дій щодо зміцнення загальноєвропейського співробітництва, стабільності і безпеки, вирішенні глобальних регіональних і субрегіональних проблем, здійсненні узгоджених дій щодо реорганізації незалежних країн СНД, координації зусиль у подоланні кризових і катастрофічних явищ, охоронні навколишнього середовища, боротьбі з міжнародною і національною злочинністю. Цей Договір має для України і для Росії дуже велике значення з погляду можливостей рівноправного партнерства. Саме можливості рівноправного партнерства – це є та стратегічна лінія, яку треба продовжувати уже після ратифікації цього Договору і будувати наші стосунки, наповнювати новим змістом у всіх сферах політичного і економічного життя. Договір має і ряд інших аспектів, які не визначені повністю, але охоплюють широке коло українсько-російських відносин.

Перш за все це сфера гуманітарних відносин. Вважаю, що наші стосунки між Україною і Росією не можна обмежити тільки сферою укладених договорів. Є значно ширший аспект питань, які справді ще належить вирішити цивілізованим способомшляхом.

Варто спинитися на можливостях розширення співробітництва у сфері гуманітарних аспектів українсько-російських відносин, що є дуже різноманітними. Насамперед слід зазначити, що обидві держави мають потребу у виідході від орієнтації на ідеологію українсько-російської біполярності, яка нині отримнабраала широкого розголосу. Адже подібна орієнтація, штучно підтримана деякими політиками як у Росії, так і в Україні, на мою думку, конфронтаційна. Більше того, вона не тільки конфронтаційна, але за своєю суттю має відвертий ізоляціоністський характер, бо зводить українсько-російські відносини до історичних рахунків і тим самим відриває обидві держави від світового співтовариства. Питання, які сьогодні ми розглядатимемо на нашому 2"креуглому столі", будуть предметом великого зацікавленого діалогу. Ми, як співробітники НІУРВ, якийщо фахово займається цими питаннями, будемо дуже вдячні за ті думки і пропозиції, щоякі висловлять вченими, науковці та, політики під час цих обговорень. Думаю, що наш "круглий стіл" дасть можливість і надалі вести цей діалог і продовжувати обговорювати питання українсько-російських відносин. Ми зможемо виходити не тільки на кон’юнктурні питання, але і на проблеми довготривалого, стратегічного партнерства для того, щоб жити в добросусідстві. Від того, яким чином наша інтелектуальна еліта сьогодні підійде до обговорення цих питань, залежатиме і формування державної політики у сфері українсько-російських відносин.